Куди здати старий акумулятор від ДБЖ чи зарядної станції

Закону «Про батареї та акумулятори» в Україні немає, але обов'язок здати батарею є з 2006 року. Ми прочитали обидва закони, КУпАП, картку законопроєкту і правила Нової пошти та звели, що робити з кожною хімією.

АкумуляториОновлено 4 листопада 20269 хв читання

Коротка відповідь

Свинцевий акумулятор від ДБЖ (AGM, GEL) здають в автомагазин або скупку брухту, і за нього ще й платять. На форумі DOU у 2023–2024 роках називали 5 грн за кілограм і 3 грн за ампер-годину. Літієвий блок від зарядної станції (LiFePO4 чи NMC) майже ніхто не приймає. Публічного пункту, який підтверджено бере батарею станції, ми не знайшли. Дрібні літієві акумулятори від телефонів і ноутбуків приймають пункти проєкту «Батарейки, здавайтеся!», до 50 штук за раз.

Закону «Про батареї та акумулятори» в Україні справді немає. Законопроєкт із такою назвою зняли з розгляду 07.02.2023. Але з 2006 року діє Закон «Про хімічні джерела струму». Він зобов'язує людину здавати відпрацьовані небезпечні батареї ємністю від 7 А·год на спеціалізовані підприємства. Штраф за нездачу для громадянина становить 17–51 грн.

Що закон називає відпрацьованим акумулятором

Слово «утилізація» в побуті означає «кудись віддати». У законі воно вужче. Стаття 2 Закону № 3503-IV дає три терміни, від яких залежить решта.

Хімічні джерела струму. Це будь-які батареї й акумулятори, «у тому числі інтегровані у вироби промислового чи побутового призначення». Отже, акумулятор усередині зарядної станції теж сюди входить.

Відпрацьовані. Це батареї, «непридатні для експлуатації за рішенням споживача». Тобто старим акумулятор робить ваше рішення, а не тест чи вік.

Небезпечні відпрацьовані. Це ті, що містять «екологічно небезпечні речовини та їх сполуки» з переліку Кабінету Міністрів. Саме на них поширюється обов'язок здати.

Поріг у законі задано в ампер-годинах, а на корпусі станції пишуть ват-години. Щоб перевести одне в інше, ват-години ділять на напругу батареї, як пояснено в статті про ампер-години і ват-години.

Ще один термін знадобиться нижче. Розширена відповідальність виробника означає, що збирання й переробку відходів від товару оплачує той, хто цей товар випустив на ринок. В Україні для батарей такої системи поки немає.

Чому всі шукають закон, якого немає

Плутанина має конкретне джерело. 30.10.2019 до Верховної Ради внесли законопроєкт № 2352 «Про батареї і акумулятори». Його передали до комітету з питань екологічної політики і включили до порядку денного, але закону з нього не вийшло. Останній запис у картці: 07.02.2023, «знято з розгляду». Назва проєкту дослівно збігається з тим, що люди шукають, тому його легко прийняти за чинний закон.

Друге джерело плутанини свіже. 18.09.2026 Мінекономіки повідомило про роботу над новим законом про батареї та відходи батарей. Він має якнайповніше перенести в українське право Регламент (ЄС) 2023/1542. Робочу редакцію планують надати бізнесу й громадськості в жовтні–листопаді 2026 року. Після цього проєкт підготують до реєстрації у Раді. Тобто станом на 04.11.2026 зареєстрованого законопроєкту немає.

У тій самій новині голова профільного комітету Олег Бондаренко порушив «питання про подальшу долю Закону України «Про хімічні джерела струму»». Його положення, за словами міністерства, «потребують перегляду». Це і є відповідь на плутанину: старий закон діє, новий готують йому на заміну.

Окремо 29.07.2026 міністерство оприлюднило проєкт закону про відходи електричного та електронного обладнання. У повідомленні про нього батареї не згадано.

Що діє зараз: два закони і два штрафи

Тут є деталь, яку легко пропустити. Тримісячний строк здачі в Законі № 3503-IV стоїть лише в частині першій, для бізнесу. Для людини, яка живить ДБЖ «для забезпечення власних потреб», строку немає. Є тільки обов'язок здати на спеціалізоване підприємство.

Закон № 2320-IX «Про управління відходами» набрав чинності 09.07.2023. У статті 10 батареї й акумулятори прямо названі серед товарів із розширеною відповідальністю виробника. Але ця відповідальність, за текстом статті, «встановлюється законом». Секторального закону для батарей немає, тож і організацій виробників, у чиї системи стаття 31 велить передавати такі відходи, немає теж.

Ще одна деталь із прикінцевих положень Закону № 2320-IX. Обов'язок системи приймати відходи «на всій території України» набирає чинності через сім років після того, як закон встановить відповідальність виробника для конкретного товару. Отже, навіть після ухвалення нового закону мережа пунктів по всій країні з'явиться не одразу.

Куди реально нести: свинець, LiFePO4 і NMC

Хімії відрізняються не лише ресурсом, про що йдеться в статті про типи акумуляторів. Вони по-різному виходять із дому. Свинцево-кислотний акумулятор містить свинцеві пластини й кислотний електроліт. Із нього є що переплавити, тому його купують. Літієвий блок для приймальника коштує грошей, а не приносить їх.

Свинець. В обговоренні на DOU у лютому 2023 року радили автомагазини: вони приймають WET, AGM і GEL. На радіоринку тоді давали 5 грн за кілограм. У лютому 2024 року один київський приймальник платив 3 грн за ампер-годину. Ціни брухту рухаються, тож це орієнтир порядку величини, а не прайс.

Дрібний літій. Проєкт «Батарейки, здавайтеся!» приймає літієві акумулятори від телефонів і ноутбуків, контакти треба заклеїти скотчем. Пункти стоять у мережах Сільпо, Епіцентр, JYSK, Novus і Comfy, до 50 одиниць за візит. Не приймають павербанки, здуті літієві акумулятори і великі автомобільні акумулятори. Проєкт пише, що виручка від переробленої сировини не окупає роботи заводу, тому за переробку він доплачує.

Батарея станції. Для блоку на сотні ват-годин відкритого безкоштовного пункту ми не знайшли. Найпряміший шлях: запитати продавця чи сервіс виробника, чи забирають вони старі батареї. Агентство США з охорони довкілля для пошкоджених літієвих батарей радить саме це: звертатися до виробника батареї або пристрою. Чим LiFePO4 і NMC відрізняються при перегріві, розібрано в статті LiFePO4 чи NMC.

Як зберігати, поки шукаєте, куди віддати

Літієву батарею не кладуть у звичайне сміття і не кидають у контейнер для пластику. EPA пояснює причину: під час перевезення і сортування батарею може пошкодити чи роздавити, а це створює ризик пожежі. Порада агентства проста: кожну батарею або пристрій покласти в окремий пластиковий пакет, а клеми заклеїти ізоляційною стрічкою.

Свинцевий блок тримають цілим і не розбирають: кислота і свинець стають проблемою саме тоді, коли пошкоджено корпус. Якщо банк просто старіє, а не помер, спершу варто перевірити, чи він справді відпрацював. Як визначити кінець ресурсу, описано в статті скільки живе акумулятор.

Переслати старий акумулятор у інше місто до приймальника не вийде. Пункт 24 правил Нової пошти забороняє «вживані батарейки та акумулятори», а також саморобні збірки без паспорта і заводської упаковки. Нові акумулятори з закритими заводськими кришками клемами їдуть лише через вантажні відділення або на адресу. Як Нова пошта та інший транспорт ставляться до цілих станцій, зведено в матеріалі про перевезення зарядної станції.

Чого ця відповідь не покриває

Ми не знайшли текст переліку Кабінету Міністрів, за яким батарею вважають «небезпечною» в сенсі Закону № 3503-IV. Тому стаття не стверджує, чи вважається небезпечною в цьому сенсі конкретна літієва хімія. Для свинцевих блоків питання практично не постає, бо їх і так купують. Тексти обох законів ми читали на дзеркалі protocol.ua, бо офіційний сайт Ради відхилив запит. Дату чинності Закону № 2320-IX підтвердила ЛІГА:ЗАКОН. Ціни свинцю взято з форуму 2023–2024 років, і сьогоднішня ставка у вашому місті може відрізнятися. Ми не називаємо приймальників, яких не змогли перевірити за їхніми власними сторінками. Якщо громада вже поставила контейнери для небезпечних побутових відходів за статтею 27 Закону № 2320-IX, умови прийому в них визначає громада. Пошкоджений, здутий чи гарячий літієвий акумулятор у цю схему не входить. З ним не чекають пункту прийому, а звертаються до виробника батареї чи пристрою, як радить EPA.